Немножко Красоты ирландской:))

Я омываю твои ладони
В струях вина,
В очищающем огне,
В малиновом соке,
В медовом млеке.
Ты - отрада всякой радости,
Ты - свет солнечных лучей,
Ты - дверь самого гостеприимства,
Ты - непревзойдённая путеводная звезда,
Ты - след лани на холме,
Ты - след лошади на равнине,
Ты - краса самой зари,
Ты - нега всех дивных желаний,
Дивное подобье Господа
На чистом лике твоём,
Прекраснейшее подобье,
На всём белом свете

Давнишнее

Откуда ты? Внезапно и нежданно...
- Из давних грёз, безвременно увядших,
Они проснулись - как забилось сердце!
А ты ... исчезла...В прошлом ли? В грядущем?

Так мимолётно, так неуловимо -
Как взмах цветка над сердца лепестками.
Ни слова, и ни взгляда, лишь улыбка!..
И горечь от бесстрастности мгновенья...

Ещё Джебран:)

Буду потихоньку вывешивать Джебрана. Свои переводы и чужие. В основном на украинском. Кто не понимает, пишите. Я тогда дам ссылку или переведу на русский:)




Про Любов

Тоді просила Альмітра:
- Скажи нам про Любов.
І він підняв голову, поглянув на людей, і тиша запанувала поміж ними. І сказав він гучним голосом:
- Коли любов вабить вас, йдіть за нею,
хоча шляхи її суворі і стрімкі.
І коли її крила огортають вас, піддайтеся їй,
хоча меч, схований у її пір’ях, може поранити вас.
І коли вона промовляє до вас, вірте їй,
хоча її голос може розвіяти ваші мрії, як північний вітер спустошує сад.
Бо так само, як любов вінчає вас, вона вас і розпинатиме.
Так само, як вона вирощує вас, вона вас і підрізатиме.
Так само, як вона підноситься до ваших висот і пестить ваші найніжніші гілочки, що тремтять на сонці,
Вона спуститься до вашого коріння, що вросло в землю, і струсне його.

Як снопи пшениці вона збирає вас до себе.
Вона молотить вас, щоб оголити.
Вона просіває вас, щоб звільнити від лушпиння.
Вона розмелює вас до білизни.
Вона місить вас, допоки ви не станете м’якими і піддатливими.
А потім вона ввіряє вас своєму святому вогню, щоб ви стали святим хлібом для святої Божої учти.

Усе це любов чинитиме з вами, щоб ви пізнали таємниці свого серця і в цьому пізнанні стали часткою серця життя.
Але якщо у своєму остраху ви шукатимете в любові тільки спокій і насолоду,
тоді краще вам прикрити свою наготу і піти геть з току любові
у світ, що не знає пір року, де ви сміятиметися, але не досхочу, і плакатимете, але не удосталь.

Любов дає тільки себе і бере тільки від себе.
Любов не володіє нічим і не бажає, щоб володіли нею,
бо любов задовольняється тільки любов’ю.
Коли ви любите, не кажіть:”Бог – у моєму серці”, краще скажіть:”Я – у серці Божому”.
І не думайте, що ви можете спрямовувати шляхи любові, бо любов, якщо визнає вас гідними, вона спрямовуватиме ваш шлях.

У любові немає іншого бажання, як тільки здійснити саму себе.
Але якщо ви любите і неодмінно потребуєте бажань, нехай вашими потребами будуть:
Танути і уподібнюватися струмку, що біжить і наспівує ночі свою пісню.
Пізнавати біль від надмірної ніжності.
Ранити себе своїм власним осяганням любові;
і стікати кров’ю охоче і радісно.
Прокидатися на світанку з окриленим серцем і дякувати за ще один день любові.
Відпочивати опівдні і віддаватись думкам про любовний екстаз.
Повертатись додому ввечері з вдячністю;
І засинати з молитвою за коханих у серці своєму і з піснею хвали на вустах.

З книги "Пророк".
Переклад мій:)

Джебран

Это кое для кого весьма актуально:)


Про Шлюб

Тоді Альмітра заговорила знову і сказала:
- А що є шлюб, Вчителю?
І він відповів, кажучи:
- Ви народилися разом і разом перебуватимете вічно.
Ви будете разом, коли білі крила смерті розвіють ваші дні.
Так, ви будете разом навіть в безмовній пам’яті Божій.
Але нехай ваша близкість не буде надмірною.
І нехай вітри небесні танцюють поміж вами.
Кохайте один одного, але не перетворюйте любов на кайдани:
Нехай вона краще буде морем, що рухається поміж берегами ваших душ.
Сповнюйте один одному чаші, але не пийте з однієї.
Давайте один одному скуштувати від свого хліба, але не їште від однієї паляниці.
Співайте і танцюйте разом, і звеселяйтесь, але дозвольте один одному бути самотніми,
так само, як самотні струни лютні, що тремтять у єдиній мелодії.

Віддавайте ваші серця, але не у володіння один одному.
Бо тільки рука Життя може вмістити ваші серця.
І стійте разом, але впритул один до одного;
бо колони храма стоять нарізно,
а дуб і кіпарис не ростуть один у тіні іншого.


"Пророк"
Переклад Deilf

К Страстной Пятнице из ирландской поэзии.

Простите, если кому покажется не в тему. Это только на первый взгляд:)

PATRICK PEARSE
RENUNCIATION

Naked I saw thee,
O Beauty of Beauty
And I blinded my eyes,
For fear I should fail.

I heard thy music
O melody of melody,
And I closed my ears,
For fear I should falter.

I tasted thy mouth,
O sweetness of sweetness,
And I hardened my heart,
For fear of my slaying.

I blinded my eyes,
And I closed my ears,
I hardened my heart
And I smothered my desire.

I turned my back,
On the vision I had shaped,
And to this road before me,
I turned my face.

I have turned my face
To this road before me,
To the deed that I see,
And the death I shall die.

.
ВИДІННЯ

(самозречення)

Я побачив тебе,
о Красо Краси,
Й свої очі заплющив
Через страх знепритомнить.

Я почув тебе,
Музико музики,
Й затулив собі вуха
Через страх похитнутись.

Я пригубив тебе,
Насолод насолодо,
І замкнув свого серця
Через острах загинуть.

Я очі заплющив
Й затулив собі вуха
Я замкнув свого серця
І придушив бажання

Я до свого видіння
Повернувся спиною
Й до шляху перед себе
Повернувся обличчям.

Повернувся обличчям
До шляху перед себе
До діянь, що побачив,
Своїй смерті назустріч.

Пер.Deilf

Ще Патрік Пірс

МАНДРІВНИК (остання поезія, написана напередодні його страти (2го травня, 1916р.)

Краса земна засмучує мене,
Краса, яка мине;
Буває, серце радісно тремтить,
Як бачить білку, що стриба в деревах,
Чи сонечко червоне на стеблі,
Або зайчаток в полі у промінні
Призахідного сонця,
Чи пагорби зелені, по яким
Несуться тіні, де горяни сіють
І згодом жнуть; поблизу Врат Небесних;
Або ж у моря босих дітлахів,
Чи їхню гру на вулицях містечок
У графстві Коннахт,
Все юне і щасливе.
І серце промовля:
Мине усе,
Мине і зміниться, все зникне й більш не буде,
Зелене й світле, юне і щасливе;
І я іду шляхом своїм
У смутку.

Пер. Deilf

Патрік Каванах

Вуличний Христос

Я бачив Христа сьогодні
У дранті жебрака
На розі вулиць стояв Він
Й пісні тримав у руках.

Вигукував Він: „Хто купить
По дві за гріш?
Ще з Радості не складали
Пісень гарніш!”

Минали сліпий і глухий
Його, бо здавався їм
Чудним продавцем пісень
Розпатланим і брудним

Я ж, кого дурнем звуть люди,
Пісні придбав,
Й Того вздрів, кого побожний
Дарма шукав.


Пер.Deilf

Ще трохи Джебрана:)

Натхнення завжди співатиме, натхнення ніколи не пояснюватиме.

Якщо ти оспівуватимеш красу хоч би і у серці пустелі, в тебе завжди знайдуться слухачі.

Ти сліпий, а я німий і глухий, тож торкнемося руками і зрозуміємо.

Спомин - це форма зустрічі.

Забудькуватість - це форма свободи.