(no subject)

[deilf]

Повiльно-повiльно

я йду по дорозi,

котрою проводжав тебе

в той вечiр

бо час

(невблаганний час!)

вiдбирає тебе

в мене

твiй образ тане

його

здається

вже не уловити

те, що лишилось зi мною

скорше

тiльки вiдчуття

I тому я тут

крок за кроком 

збираю спогади про тебе

трави й дерев

вiкон

i огорож

брукiвок

тротуарiв

вуличних лiхтарiв...

I, звiсно,

десь глибоко-глибоко 

у серцi

ховаючись там

вiд доводiв розуму

причаiлась маленька

полохлива iстота -

надiя

очiкування

раптово почути твоi кроки

поруч