(no subject)
Nov. 15th, 2008 11:55 pm
Повiльно-повiльно
я йду по дорозi,
котрою проводжав тебе
в той вечiр
бо час
(невблаганний час!)
вiдбирає тебе
в мене
твiй образ тане
його
здається
вже не уловити
те, що лишилось зi мною
скорше
тiльки вiдчуття
I тому я тут крок за кроком збираю спогади про тебе
трави й дерев
вiкон
i огорож
брукiвок
тротуарiв
вуличних лiхтарiв...
десь глибоко-глибоко
I, звiсно,
у серцi
ховаючись там
вiд доводiв розуму
причаiлась маленька
полохлива iстота -
надiя
очiкування
раптово почути твоi кроки
поруч