ДЖЕБРАН

Про Радість і Печаль.


Тоді просила жінка:
- Скажи нам про Радість і Печаль.
І він відповів:
- Ваша радість – це ваша неприхована печаль.
Та сама криниця, з якої лунає ваш сміх, нерідко була сповнена вашими сльозами.
А хіба може бути інакше?
Чим глибше печаль врізається у вашу душу, тим більшу радість можете ви вмістити.
Хіба чаша, у яку налите ваше вино, не є тією самою, що обпалена у печі гончара?
І лютня, котра тішить ваш дух, не була вирізана з дерева ножем?
Коли ви радієте, зазирніть глибоко у своє серце і ви зрозумієте, що вам дарує радість тільки те, що раніше приносило вам печаль.
Коли ви сумуєте, зазирніть знову у своє серце, і ви побачите, що насправді ви плачете над тим, що було вашою утіхою.

Деякі з вас кажуть: „Радість сильніша за печаль”, а інші кажуть:”Ні, печаль сильніша”.
Але я кажу вам : вони неподільні.
Разом вони приходять, і, коли одна сидить самотньо за вашим столом, пам’ятайте, що інша спить у вашому ліжку.
Істинно, ви підвішені, як чаші терезів, поміж вашою радістю і вашою печаллю.
Тільки коли ви порожні, ви у спокої і врівноважені.
Коли хранитель скарбів візьме вас, щоб зважити свої золото і срібло, ваша радість або ваша печаль неодмінно підніметься або опуститься.

Пер. Deilf

Eire

“Eire”, - it sounds as a song for my ear,
“Eire”- it’s music that troubles my heart,
Eire, I’m longing for you, when I hear:
“Eire”- the pain grows for we are apart.

I’ve never seen you… Plains, forests and ranges,
Rivers and seas are between us, so how
Love could arise in my heart? May be angel
Had passed me by with a fair silver bough.

I’ve never seen you… But I know your legends,
Poets and heroes, your tunes and your songs,
And it can happened that land I’ve imagined
Not to the Earth, but to Heaven belongs.

Deilf
June 2002