Хайку із закапелків

Думки про тебе
віршами стають
хіба не диво?

До сонця квітка
тягнеться з-під снігу
до тебе – серце

Заспався трохи
це й не дивно – ти
мені наснилась!

Мені співають
день і ніч про тебе
чаклунство, й годі!

Згадати щось
даремно намагаюсь
є тільки ти

Думкам і серцю
перешкод нема
заплющу ж очі!

Як це прекрасно
знов і знов у серці
тебе знаходить…

На інший номер
хайку надіслав
яка халепа!

Знов сніг іде
здається він і серце
поховає

З іншого закапелку

* * *
До зустрічі готуюсь, як до страти…
Що відсічеш – минуле, чи майбутнє?
Даремно намагаюся вгадати

* * *
Побачити, почути, доторкнутись,
сп’яніти від присутності, а потім
хміль спогадів цідити по краплинах...