Ще Патрік Пірс

[deilf]

МАНДРІВНИК (остання поезія, написана напередодні його страти (2го травня, 1916р.)

Краса земна засмучує мене,
Краса, яка мине;
Буває, серце радісно тремтить,
Як бачить білку, що стриба в деревах,
Чи сонечко червоне на стеблі,
Або зайчаток в полі у промінні
Призахідного сонця,
Чи пагорби зелені, по яким
Несуться тіні, де горяни сіють
І згодом жнуть; поблизу Врат Небесних;
Або ж у моря босих дітлахів,
Чи їхню гру на вулицях містечок
У графстві Коннахт,
Все юне і щасливе.
І серце промовля:
Мине усе,
Мине і зміниться, все зникне й більш не буде,
Зелене й світле, юне і щасливе;
І я іду шляхом своїм
У смутку.

Пер. Deilf