Entry tags:
(no subject)
Як шкода
що я так і не встиг
не зміг
не зумів
роздивитись відтінок
твоїх очей
тільки їх сяйво
і злотаві тіні
(які так до лиця тобі!)
на твоїх повіках
а ще ім’я,
котре я
зранку до вечора колисаю
у своєму серці, -
ось
що лишилося зі мною
з того вечора...
"Алаверди"
...а можна й так? "варіації на тему" - тобто не переписування твого, але мій "переспів":
* * *
Я шкодую, що так і не зміг, не навчився, не встиг
Роздивитись відтінок твоїх полохливих очей.
Тільки сяйво і тіні зринають з повік золоті,
І так личать тобі… аж стають за мірило речей…*
І ім’я твоє, котре уже від зорі до зорі
Колишу я у серці, як вітер траву молоду.
З того вечора, як із тобою без слів говорив,
Насолоджуюсь ним – і мелодії з нього пряду…
* можна й: … "аж затьмарюють звичність речей"
---
(не претендую на "фактологічну" точність, просто моя інтерпритація відчутого). вибач, якщо перейшла межу дозволеного...
Re: "Алаверди"
Це цікаво - такий відгук :)
no subject
Дякую за настрій, підтримка осінніми вечорами:)))
no subject
no subject
Рада за тебе!