Озерний острів Іннісфрі

[deilf]

Встану я і піду, й попрямую до Іннісфрі,
Хижку маленьку збудую там із лози і глини;
Дев’ять рядків бобів матиму, вулик і рій,
І самоту на галяві бджолиній.

Спокій я матиму там, бо спокій по краплям стіка
До цвіркуна, що співає, з вранішнього серпанку;
Опівночі там, як спалах, полудні – багрінцю ріка,
І вечір повний крилець коноплянки.

Встану я і піду, бо чую і вдень, і вночі
Плескіт озерної хвилі об берег тихий, невпинний,
І на сірій бруківці, чи на шляху стоячи,
Чую його у серця глибинах.

У.Б.Їтс (переклад мій)

Оригінал:

The Lake Isle of Innisfree

I will arise and go now, and go to Innisfree,
And a small cabin build there, of clay and wattles made:
Nine bean-rows will I have there, a hive for the honey-bee,
And live alone in the bee-loud glade.

And I shall have some peace there, for peace comes dropping slow,
Dropping from the veils of the mourning to where the cricket sings;
There midnight's all a glimmer, and noon a purple glow,
And evening full of the linnet's wings.

I will arise and go now, for always night and day
I hear lake water lapping with low sounds by the shore;
While I stand on the roadway, or on the pavements grey,
I hear it in the deep heart's core.

Їтс читає свій вірш: 
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=VUfuG8ZaAzc

Той самий острів